Звичайне життя незвичайної людини (Пам'яті Бориса Мостового)

Рік тому, 25 березня 2006 року, зупинилося серце легенди українського Інтернету Бориса Мостового. Відмиготіли заголовки на сторінках новин, висохли сльози на очах численних друзів та учнів, стерлися посмішки на обличчях заздрісників. Зупинилося серце – час не зупинився. Час мчить уперед, розкидаючи на шляху нові технології, швидкості, обличчя, імена. І лише єдина сила Землі здатна протистояти Часу. Ім'я їй – Пам'ять.

Я ніколи не знала Бориса Мостового. Я не жила з ним в одному дворі, не вчилася в одній школі, не працювала у його команді. Переді мною, калейдоскопом - нечисленні фото, розрізнені фрагменти прес-конференцій, скупі рядки єдиної автобіографії. Просте життя незвичайної людини.

Він народився звичайним січневим днем 1961 року у сім'ї звичайних київських лікарів. У 1978 році закінчив звичайнісіньку середню школу. А після школи, як багато юнаків сімдесятих, пішов працювати на звичайний київський завод. Далі була звичайна служба в Радянській Армії, повернення на завод. Він вступив до КПІ, на факультет електронної техніки, але майже блискавичний розвиток електронної техніки настільки випереджав допотопний навчальний курс, що його так і не закінчив. Він вже тоді цінував час. Можливо тому, час дозволяв йому багато встигати. З 1983 року працював у Центральному конструкторсько-технологічному бюро приладобудування із дослідним виробництвом Мінлісбумпром СРСР. Звичайне життя.

Приголомшений від напруги Яндекс намагається відшукати в глибинах архівів рядки, що так швидко стали історією. Вже виросло ціле покоління користувачів, для яких Інтернет в Україні не розпочинав ніхто, бо він був завжди. Адже "завжди" - це лише трохи довше, ніж ми пам'ятаємо себе.

Я не знаю, де і як він познайомився із мережею. Але точно знаю, що з першого знайомства в його звичайному житті виникла незвичної сили пристрасть. Пристрасть з кокетливим іноземним ім'ям Інтернет. З 1993 року він працює в "Глобал Юкрейн". За його участі встановлюється один з перших швидкісних каналів на Москву, що стабільно працює, проводиться підключення регіональних провайдерів (Івано-Франківськ, Одеса, Тернопіль тощо). У цей же час він працює над створенням неформального об'єднання українських фахівців для забезпечення роботи домену .UA - UA NCG (Українська Група Мережевої Координації).

За скупими рядками хронології ховаються картинки найпростішого життя. 1991 рік. Безгрошів'я, нестабільність, купони, у народі звані "фантиками", повальний безпросвітний дефіцит. Міжчас. Робота, що вимагає все більше сил, сім'я, маленький синочок. Цікаво, хтось раніше замислювався, що ховається за делікатними рядками "Обов'язки адміністраторів домену виконувалися на громадських засадах". У разі міжчасу це означало лише одне - свого часу, власним коштом, на свій страх та ризик. А без власного домену український Інтернет не міг бути повноцінним. Саме з 1991 року його пристрасть починає об'єднувати людей і стає дієвим громадським початком, що дозволив зберегти незалежність українського Інтернету та одночасно забезпечити необхідні умови для його розвитку.

У квітні 1998 був написаний RFC 2319 "Ukrainian Character Set KOI8-U". 1998 року під його керівництвом та за його безпосередньої участі було проведено першу в Україні Інтернет-трансляцію в режимі реального часу (Таврійські ігри). За рік він встигав зробити для розвитку українського Інтернету те, на що у інших пішли б десятиліття. Іноді мені здається, що у його добі було просто набагато більше часу. Незвичайна людина.

Яндекс послужливо підкидає нові історичні факти. 1999 рік. Український Інтернет поступово стає дедалі дорослішим. Але для того, щоб зміцніти, йому не вистачає лише масового користувача. Наявність достатньої кількості провайдерів ще не означає простоту та зручність доступу до мережі. А для досягнення мети були потрібні саме простота і зручність. Погляд перечипився на наступному рядку звичайної біографії. Як швидко людина звикає до простих та зручних речей! Ще п'ять хвилин тому мені здавалося, що це теж було завжди, але Пам'ять, скептично посміюючись, вже витягла на світ обов'язкові поїздки в офіс провайдера, договори на послугу dial-up доступу, щомісячну оплату у відділенні банку, корінець квитанції, який необхідно було доставити в той же офіс і все це - неодмінно у робочий час.

1999 року він блискуче реалізував власну блискучу ідею, і в Україні з'явилися перші картки для dial-up доступу до Інтернету. Інтернет став масовим. Незвичайна людина.

Хтось може дати визначення справжньої пристрасті. Всезнаюча пошукова система послужливо відкриває розділ "Словники". Не те, не те, не те. З нечисленних фотографій за моїми марними пошуками стежить мудрий, трохи іронічний погляд. Погляд людини, яка точно знає, що це таке?

Стрімкий розвиток українського Інтернету не міг не вплинути на затребуваність доменних імен у домені .UA. Існуючий порядок адміністрування "на громадських засадах" вже не відповідав тенденціям розвитку мережі, і потроху ставав одним із чинників, що стримував розвиток українського Інтернету. 21 лютого 2001 р. Неформальне товариство UA NCG приймає рішення про створення ТОВ "Хостмайстер" - юридичної особи, основною метою якої є практичне втілення принципів діяльності адміністратора .UA ccTLD. Діючі адміністратори .UA ccTLD – Дмитро Кохманюк та Ігор Свиридов разом з іншими адміністраторами публічних доменів *.UA, входять до складу засновників ТОВ "Хостмайстер". Директором ТОВ "Хостмайстер" призначено Бориса Мостового. Незвичайна людина.

Просто кілька слів. Розділ "Історія". Сухо і діловито - "директором призначено". Історія, на жаль, не залишає рядків для емоцій. У лютому 2001 року Борис Мостовий залишає посаду технічного директора "IP-Telecom", одного з найбільших операторів українського ринку Інтернет, та приймає посаду директора щойно заснованого ТОВ "Хостмайстер". Що ж все ж таке - справжня пристрасть? Люблячий чоловік, дбайливий батько, чудовий технічний фахівець залишає чудову посаду, яка гарантує затребуваність, умови для творчої реалізації та фінансову стабільність? Нова посада обіцяла небагато. Новонароджений "Хостмайстер" вимагав коштів, технологій, кваліфікованих кадрів. А не було нічого. навіть хоч щонайменш ясного законодавства, навіть помилок попередників, на яких можна було б вчитися. Був він – перший директор, і була його пристрасть. Він, технар, який одразу став адміністратором, юристом, фахівцем з кадрів - за строго ненормованого робочого дня, в умовах вічної обмеженості ресурсів. Усього кілька випадкових фото - вольове обличчя, розумний, трохи іронічний погляд. Де він брав сили... Що він робив із життям і часом, якщо, прийнявши на себе обов'язки цілої когорти фахівців, встигав бути дипломатом і беззмінним лідером прогресивної громадськості українського Інтернету.

2002 року він був одним із ініціаторів створення Громадської організації "Українське Інтернет співтовариство". У період з 2001 до 2006 року представляв Україну на міжнародних зустрічах у Єревані, Москві, Празі, діючи від імені Адміністратора домену .UA. Незвичайна людина.

Я ніколи не знала Бориса Мостового. Ніколи – до 25 березня 2006 року. 25 березня 2006 року мені зателефонував молодший брат, і сказав, що він не може сьогодні приїхати, бо сталось горе – не стало Бориса Мостового. І за його голосом я зрозуміла, що горе справді сталося. Розгубившись, вимовила кілька загальних фраз і раптом запитала: "Ден, а хто це?". І у відповідь - гірке: "Незвичайна людина"

Рік тому, 25 березня 2006 року, зупинилося серце Бориса Мостового. Досі не може повірити в це його мати, і не можуть упокоритися його сестра, його дружина, яка так рано і так раптово стала вдовою, його син, на випускний до якого так і не встигла незвичайна людина. Для них він встигав бути люблячим та дбайливим сином, чоловіком, братом, батьком.

Рік тому 25 березня 2006 року на цифрі 45 зупинилося серце. Просте життя незвичайної людини. Слово "помер" зависає чужим і непотрібним довіском. Чому? Можливо, тому, що живе і діє його остання, наймолодша, найважча дитина - ТОВ "Хостмайстер", яке одним своїм існуванням розбиває авторитетні теорії про неможливість існування соціально орієнтованого бізнесу в сучасній українській економіці. Або тому, що у суворій відповідності до його побажань проведено технічне переоснащення сайту www.hostmaster.ua, і база даних UANIC працює тепер за новою технологією – як він і задумував. І введено Правила домену kiev.ua, і йде актуалізація реєстраційних даних – так, як він хотів. Або тому, що усміхнена дівчинка біля переходу пропонує величезний вибір карток для dial-up доступу до Інтернету. Я не знаю чому. Я просто не напишу слово "помер". Бо легенди не вмирають.